Admin Control Panel 

 Новый постСообщенияНастройкиДизайнHTMLКомментарииAdSenseСтатистикаВыход 
Drop Down MenusCSS Drop Down MenuPure CSS Dropdown Menu

вторник, 14 февраля 2017 г.

Філянський М. Короткий путівник: Донбас (1928)


Філянський М., Короткий путівник: Харків, Київ, Дніпропетровськ, Пороги, Кичкас, Дніпрельстан, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, Ольвія, Низова Наддніпрянщина, Чорноморське узбережжя, Одеса, Криворіжжя, Донбас, Дінець, Крим, Кавказ, Мосва, Ленінград  (з 125 малюнками) — X.: Держвидав України, 1928.

В 1928 году вышел в свет «Короткий путівник», составленный известным поэтом Н.Г. Филянским. В путеводителе приведены схемы туристических маршрутов и экскурсий по разным городам Украины, Крыма, Кавказа, а также Москвы и Ленинграда. Путеводитель содержит интересные данные о природных, геологических, исторических и промышленных объектах, которые простираются вдоль экскурсионных маршрутов. Путеводитель хорошо иллюстрирован. Особенно интересен руд уникальных фотоснимков Донбасса — карстовая полость в карьере флюсовых известняков Докучаевска, вход в выработки по добычи гипса в Бахмуте и шахта Никитовского доломитного комбината

Територія Донбасу

З історії Донбасу

Матеріял, що став за основу розвитку про-мисловости Донбасу — кам'яне вугілля. Історія кам’яновугільної промисловости Донбасу звязана не тільки з розвитком головних економічних моментів даного району, а й з історією економіки усього Союзу.

Перші відомості про родовища основного джерела теплової енергії — кам’яного вугілля — маємо від початку XVIII ст., коли над узбережжям Північного Дінця, біля с. Привольного, знайдено виходи кам'яного вугілля, а біля стан. Кундрючевої — антрацит. Отже, за час початку більш - менш регулярного видобування слід вважати останні роки XVIII ст., коли у м. Луганському засновано (1796 р.) перший, хоча й невдалий, чавунновиливний завод, що працював на бурих залізняках Донбасу. За ті ж часи вперше вийшло донецьке вугілля і на ринок (Таганрог).

До другої половини XIX ст. видобування кам’яного вугілля провадилося досить кволим темпом, і лише з того часу, коли на суміжному районі Криворіжжя стала розроблятися високопроцентна залізна руда (1871 р.), коли з ініціативи відомого громадського діяча Поля проведено до південного металургійного району залізницю, кам’яновугільна промисловість Донбасу разом з металургійною раптово виходять на шлях широкого розвитку за темпом, рівного якому не знав жоден з металургійних районів Союзу за ввесь час їх історії.


Поширення металургійної промисловости викликає зріст закладів по експлоатації родовищ допоміжних матеріалів: силікатної промисловости, флюсів, будівельних, цементових і довгої низки инших матеріалів. Наявність окремих гатунків "кокусового" вугілля дає основу розвиткові хемічної промисловости.

Цікаво навести дані що до темпу зростання видобутку.
1860 року всього здобуто 6 міл. пуд.
1880 „ „ „ 100 „ „
1900 „ „ „ 200 „ „

Передвоєнні рекорди видобутку дали до 1.700 міл. пуд. на рік. Армія робітників, що обслуговує промислові заклади, викликає необхідність утворення цілої низки підприємств для задоволення її власних потреб, і район, що кілька років тому являв безлюдний степ, стає найлюдніщий з усіх районів Союзу, вкриваючись густою сіткою закладів по всіх галузях так цензової, як і дрібної промисловости.

Географічний огляд

Територія, що її об’єднано економічно під назвою Донбас, має досить велику площу. Вона завдовжки сягає близько 360 км. завширшки — близько 150 км.
З півночи її межі мають напрямком лінію від царин Ізюму, через Лисичанськ, Слов’яно-сербськ до Каменська.
З південного краю — від околиць Волновахи через Каракубу, Амвросіївку, Шахти до течії Дінця.
Точки крайніх меж сходу та заходу, з одного краю — Межова, а з другого — верхів’я дотоки Дінця — Кагальника.

На цій площі маємо низку головних осередків промисловости Донбасу.
Артемівськ з його солеруднями (в околицях), любастровими кар’єрами та печами, керамічними та металургійними заводами.
Луганськ з механічними закладами.
Сталіно, Єнакієво — осередки промисловости металургійної.
Слов'янськ з солеварнями і багато инших.

Територію Донбасу оточено майже з усіх боків транспортними пунктами, що сприяють перекидові його продукції на широкий ринок: з південного краю маємо два морських порти Маріуполь та Таганрог; з заходу — Дніпропетровськ, що за наш час набуває в звязку з Дніпрельстаном особливого значіння, як один з найголовніших пунктів розподілу продукції Донбасу та Криворіжжя. Зі сходу — Царицин — одправний пункт до Великого Волзько-Камського шляху; з півночи — Харків, вузловий залізничий пункт, що передає продукцію Донбасу по північних артеріях Союзу.


Геологічний розподіл території Донбасу

Донбас складається з площ геологічних відслонень, на яких ми можемо простежити низку покладів: архейської, девонської, кам’яновугільної, пермської, юрської, крейдяної, третинної та післятретинної доби.

Первісні (архейські) породи виходять на поверх в південній частині Донбасу, на території так званої Приазівської кристалічної смуги, їх відслонення найзручніше простежити понад берегами верхів’я рік. Волновахи, Інгульця, Кринки, Несвітової.

Найдавніші осадові породи Донбасу маємо в девонських покладах, що виходять на поверх в околицях с. Новотроїцького поблизу ст. Beликий Анадоль та Єленівка. Особливо цікаві штучні відслонення вапняків єленівських кар’єрів, матеріял яких вживається як першорядний флюс до металургійних заводів.

Далі на північ маємо широку смугу кам'яновугільних покладів з вапняками, пісківцями, глинястими сланцями. Між цими нашаруваннями — прошари кам’яного вугілля. Товща кам'яновугільних нашарувань (сягає кількох кілометрів) доводить, що вони утворювались на протязі дуже довгого часу — не одного мільйону років.

Наближаючись до Артемівська, маємо відслонення Пермського періоду. Між ними найголовніше економічне значіння належить солі та гіпсові. Ще вище, до околиць Ізюму, маємо мезозойські поклади (юрські та крейдяні), між якими маємо могутні товщі всім відомої крейди з силою конкрецій кременю.

Центральну частину території Донбасу оточено покладами третинної доби та пізніших наносів.

В геологічному розрізі Донбас являє собою грандіозну по площі антиклинальну складку, що має за свою вісь напрямок з північного заходу на північний схід. З обох боків її, на її, так би мовити, фалдах маємо низку складок менших, поміж якими лежить низка логовин.

Усі ті породи, що ми їх маємо над архейськими покладами — девонські, кам’яновугільні, пермські, юрські, крейдяні — наслідок роботи моря, що кілька разів то заливало терен Донбасу, то знову сходило з нього, залишаючи товщі осадів з останками організмів, тим вищих, чим бличже вони до нас за часом їх утворення.

Складки, що ми їх маємо на розрізі нашарувань Донбасу, — наслідок горотворчих процесів, що почалися, слід гадати, ще за часів кам’яновугільної доби і закінчились на початку доби третинної.


Донбас, як економічний центр

"Донбас — це не випадковий район: це район, без якого соціалістичне
 будівництво залишається  лише гарним побажанням".
Ленін, т. XVIII, ч. II, ст. 50

Продукційний комбінат, що за останні часи став одною з головних баз економічного розвитку не тільки України, а й усього Союзу, складається з чотирьох основних елементів:

1. Джерело енергії, що ми маємо його в різних гатунках кам’яного вугілля.
2. Руда.
3. Металургійні заводи.
4. Машинобудівництво.

За основний елемент комбінату слід вважати вугілля, без якого промисловість на досягла б ні того феєричного поступу, ні можливости тих перспектив, що їх має перед собою гірнича промисловість України.

Металургійна промисловість УСРР зформу-валася лише за останні роки XIX століття.

Машинобудівництво — лише напередодні світової війни. Не зважаючи на такий короткий період, Україна перегнала усі инші металургійні райони Союзу, що нараховували сотні років існування. З усієї кількости вугілля, що його видобуто в межах Союзу, на 1925/26 рік маємо:
По Союзу .... 1.489.000.000 пуд.
По УСРР .... 1.194.000.000 „

На Україну припадає 81% усієї продукції Союзу.

На той же рік вилито чавуну:
По Союзу .... 135.000.000 пуд.
По УСРР .... 102.000.000 „

На Україну припадає 76°/о усієї виливки Союзу.

Заслуговує на увагу й темп розвитку маши-нобудівництва, особливо сільсько - господарчого.

Плуг:
1924 року  49.970 шт.
1925 „  157.985 „
1926 „  216.644 „

Борона за ті ж роки: за 1924 — 49.936, за 1925 — 111.932.
За 1926 — 202.400 шт.
Молотарка — 19.922, 23.095, 31.450.

Трактор:
1924 року 1
1925 „  43
1926 „ 282

Виробництво нових паротягів за 1926 рік становить 43% загальної кількости усіх паротягів, вироблених за той же термін по цілому Союзу.

Такий темп розвитку промисловости став можливий лише за тими виключними умовами, у яких стоять два суміжних райони — Донбас та Криворіжжя, що в надрах своїх мають не тільки ті основні ресурси, на яких нині будується промисловість, а й майже усі допоміжні матеріяли, що їх вимагає металургійна техніка — силікати, флюси, вогнетривкі матеріяли (графіт), формовочні, будівельні, цементові і т. ин.

І лише уявивши усю суму природних ресурсів цих двох районів, ми можемо зрозуміти усе значіння того п’ятого елементу продукційного комбінату УСРР — джерела дешевої електричної енергії, яку має подати цим районам Дніпрельстан.


Головні ґатунки продукційних ресурсів Донбасу

В межах басейну залягає низка порід, економічне значіння яких так за їхньою кількістю, як і якістю надає цьому районові першорядної ваги, утворюючи з нього одну з баз соціяльно-економічного розвитку Союзу Радянських Республик.

Між цими породами на особливу увагу, як продукційні ресурси, заслуговують:

Матеріали теплової енергії:
1. Торф.
2. Вугіль бурий.
3. Кам’яне вугілля.
4. Антрацит.

Перші два, за наявністю у тому ж районі матеріялів, що мають вищий відсоток вуглецю — зараз не розроблюються й економічного значіння не мають.

Кам’яне вугілля за його технічними властивостями має два головні ґатунки: власне - кам’яне (курне) вугілля, що лежить у західній частині Донбасу; антрацит, що лежить на сході району.

За кількістю ресурсів того й другого ґатунку розподіл їх на вугленосній площі Донбасу неоднаковий: значно більша кількість перепадає на поклади антрациту.

Цей момент — наявність та перевага вищих ґатунків вугілля — відрізняє Донбас від усіх инших досліджених до цього часу кам’яновугільних районів СРСР, надаючи йому виключних умов до розвитку не тільки металургійної, а й хемічної промисловости.

Загальний запас різних ґатунків кам’яного вугілля Донецького басейну стоїть далеко не на першому місці в загальному балансі світових ресурсів; отже, коли ми візьмемо на увагу запаси вищого ґатунку — антрациту, то ми уявимо ту виключну ролю, що її відограє в даному разі Донбас.

Запас антрациту мають:
Американські Штати . 22.542 міл. метр. тонн
Африка 11.662 „ „ „
Океанія 659 „ „ „

По Европі дані розподілу ресурсів антрациту маємо такі:
Італія  144 міл. метр. тонн
Нідерланди  320 „ „ „
Португалія  1.635 „ „ „
Франція 3.271 „ „ „
Англія  11,357 „ „ „
Пенсільванія 16.906 „ „ „
Україна (Донбас) 37.599 „ „ „

Азія має колосальне світове джерело антрациту (Китай) — 407.637 міл. метр. тонн.

З цього переліку бачимо, що між країнами Европи УСРР, за кількістю вищих гатунків вугілля, стоїть на першому місті. Між країнами всесвіту — на другому.

Загальна кількість вугільних ресурсів Донбасу враховується в кількість 59.613 міл. метр. тонн.
Світовий запас — 7.397.559 міл. метр. тонн.

Допоміжні матеріяли металургійної промисловости Донбасу

Відносно допоміжних матеріялів металургійної промисловости слід зауважити, що Донбас теж у виключних умовинах природного оточення. За головні допоміжні матеріяли слід вважати:

1. Вапняк, що йде переважно на флюс, також, як вапно, що відограє велику ролю в будівництві, як матеріял цементовий.
2. Кварцити та кварц, що їх вживається як матеріяли для вогнетривких виробів (динас).
3. Доломіт — як матеріял футеровочний.
4. Глина як матеріал до керамічних виробів, а також взагалі як матеріал, без якого у тих чи инших формах не може обійтись жодна галузь промисловости.

Усі ці матеріали за своєю кількістю забезпечують розвиток промисловости Донбасу на сотні років, за винятком лише доломіту, що в районі залягає в обмеженій кількості. Але з приводу цього матеріалу слід зауважити, що його родовища ще не досліджено добре; крім того, в районі Донбасу маємо поклади гуроф і т у (білий доломіт), що може у значній мірі замінити доломіт.

Вапняк (флюси) та вогнетривкі матеріяли

1913 року на металургійних заводах України вилито 189.162.208 пуд. чавуну. Криці — 166.575.240 пуд.

Щоб вилити цю кількість чавуну, треба було вжити 129.830.000 вапняків та доломіту. Щоб вилити зазначену кількість криці, вжито: доломіту — 12.000 000, кварциту — 6.700.000, вогнетривких глин та каоліну — 11.650.000.

За цими даними ми бачимо ту галузь, куди, головним чином, постачаються вапняки та доломіт, а також і глини. Разом із тим бачимо й ту ролю, яку відограють у металургійній промисловості ці матеріяли.

Наявність усіх головних матеріялів, необхідних для розвитку металургії, в межах того ж району, скупчення не тільки основних, а й допоміжних матеріялів являє характеристичну для даного району рису, за якою він може давати продукцію, не витрачаючи зайвих коштів на транспорт допоміжних матеріялів з инших місцевостей.

Вапняк

З родовищ вапняку, що постачають флюс на металургійні заводи, в межах Донбасу найголовніші :
Єленівські — поблизу станції тієї ж назви (запас 15 млрд. пуд.).
Дебальцівські — запас до 2 млрд. пуд.
Ларинські — запас 30 міл. пуд.
З меншим запасом — алмазівські, булавинські, макієвські.
На 1925/26 рік вапняку на металургійні заводи вжито до 60 000.000 пуд.

Печери в кар'єрах флюсових вапняків. Ст. Єленівка Пещеры в карьерах флюсовых известняков. Ст. Еленовка

Доломіт

Головні родовища доломіту маємо біля станції Микитівна, біля ст. Яма. Загальний запас до 6.500.000 тонн.
Ці запаси не можна лічити за досить значні, але за виснаженістю їх можна буде користуватись, як ми вже зазначали, покладами гурофіту (білий доломіт), що залягає в царинах Микитівки, Ново - Троїцького й инших місць Донбасу.

Шахта в доломітових кар'єрах в цар. Микитівки. Донбас — Шахта в доломитовых карьерах в окрестностях Никитовки. Донбасс

Глини

Запас цього матеріалу, що його у тій чи инший формі вживають майже усі галузі виробництва, які тільки ми знаємо, в межах УСРР не піддаються підрахункові так за їхньою кількістю родовищ, як і загальною кількістю матеріалу. Зауважимо, що між глинами родовищ Донбасу (Часово - Ярський район, П’ятихатський і ин.) маємо гатунки, що задовольняють усім вимогам техніки: каолін, вогнетривкі глини, ганчарські, сукновальні, фермові, цеглові.

Дослід переведено лише частково.

Кварц та кварцити

Родовищ кварцу та кварцитів маємо в межах Донбасу велику кількість, і запасів їх не виявлено. Кар’єри цих матеріялів розкидано майже по всьому терені Донбасу.
Між ними найголовніші (Поблизу станцій тих саме назов):
Пантелеймонівські
Наталівські
Очеретинські
Велико-Анадольські
Ясинуватські

За 1925/26 рік кварцитів вжито металургійними заводами 5.000.000 пуд. Кварцити вживається головно на виготовлення динасу (вогнетривкої цегли).

Руди
Між рудами Донбасу відомо:

1. Цинабра — руда на живе срібло.
2. Залізні руди в гатунках сферосидериту, бурого залізняку та магнетового.
3. Мідяні.
4. Свинцові.

Економічне значіння має зараз лише цинабра — єдина руда на живе срібло. Родовища цинабри лежать поблизу ст. Микитівки. Запасу чистого металу залишилося до 100.000 пуд.

Руди на мідь, що иноді залягають в гатунках справжнього малахіту (хут. Государів Байрак), не розроблюються за низьким відсотком металу. Є дані, що їх колись розроблювали генуезці. У тому стані й руди свинцові.

Руди залізні не використовується лише за присутністю поблизу високопроцентних руд Криворіжжя.

Сіль
В межах УСРР маємо сіль трьох ґатунків:
1. Кам’яна.
2. Виварна.
3. Самосадна.

Кам’яну сіль добувають в Артемівському районі. Зараз працює три солерудні. На них за 1925/26 рік здобуто 28.920.000 пуд.

Виварної соли на 9 солеварнях слов’янської групи виварено того ж року 5.100.000 пуд.

Самосадної соли видобуто в околицях Одеси та Геничеська — 2.160.000 пуд.

За цими даними бачимо, що в межах УСРР за видобутком соли, Донбас стоїть на першому місці.

Головні солерудні Донбасу по здобуванню кам’яної соли лежать поблизу станції Сіль — Шевченківська солерудня Укрсільтресту — та поблизу станції Деконська — Лібкнехтовська солерудня.

Виварна сіль здобувається на солярних заводах м. Слов’янська. Крім звичайного вжитку (до страви та засолу харчових продуктів), сіль вживається, як основний матеріял хемічної про-мисловости, у виробництві скловарному, силікатній промисловості, шкіряній, фарбовій й багатьох инших.

Родовище гіпсу в царинах Артемівська — Месторождение гипса в окрестностях Артемовска
Гіпс

В межах Донбасу гіпс видобувається в Артемівських кар’єрах та поблизу станції Микитівки. Родовища гіпсу відомі у багатьох инших місцях Артемівської логовини.

Гіпс широко вживається так у сировині, як і в формі головного фабрикату, паленого, на тонкий помол. В сировині кращі гатунки гіпсу— білий тонкозернистий, рожевий, волокнистий (селеніт) вживається як матеріял декоративний.

Палений молотий гіпс широко використовується як цементовий матеріял (цемент Кіпа, "штуко" — штучний мармур) на штукатурку внутрішніх помешкань при ліпних роботах; як домішка на заготовку портланд - цементу; на штучне угноєння; в хірургії, на фарбових заводах, у текстильному виробництві.

В родовищах Донбасу, крім гатунків гіпсу технічного значіння, маємо й гатунки першорядного декоративного гіпсу, але цей матеріял до останнього часу не використовувався зовсім.

Крім зазначених матеріялів, в межах Донбасу є багато инших матеріялів: крейда, що розроблюється в досить широкому маштабі, кремінь, скалинець (польовий шпат), родовища фарб природних — охра, мумія й инші. Частина родовищ чекає часу на своє скористування, частина порід та матеріялів являє собою лише об’єкт науковий за незначною їх кількістю.

Слід зауважити, що дослід ресурсів Донбасу ще вимагає великої роботи, і низка продукцій-них можливостей району — в стані перспектив.

Промислові заклади Донбасу

Могутні ресурси продукційних можливостей Донбасу, виключно сприятливі умови сполучення, загальне оточення викликали й могутній зріст великої промисловости, вже не кажучи про силу дрібних підприємств.

Щоб уявити маштаб різноманітности підприємств, що ними внизано терен, нагадаємо найголовніші галузі промислових закладів:

1. Металургійні заводи.
2. Металообробні.
3. Машинобудівельні.
4. Заводи сільсько - господарчих машин та приладь.
5. Паротягобудівельні.
6. Хемічні.
7. Керамічні.
8. Гути.
9. Вапнякові.
10. Любастрові.
11. Цементові.
12. Солеварні.
13. Графітові.
14. Лісозаготовні та деревообробні.
15. Паперові фабрики.
16. Олівцеві фабрики.
17. Винокурні.
18. Сірникові фабрики.

Крім них маємо у тому ж районі текстильні, маслобійні, шкіряні, броварні й багато инших дрібних підприємств.


Головні пункти екскурсійного досліду Донбасу

Справа що до екскурсійного досліду Донбасу залишається в первісному стані, не зважаючи на те, що для екскурсійного контингенту знайомство з продукційними ресурсами терену, одного з головних баз цензової фабрично -заводської промисловости, повинно стояти на першому місці. До останнього часу ми не мали на Донбасі ні постійних баз, ні інформаційних екскурсбюро, як то ми маємо в инших другорядних пунктах УСРР. Груповим екскурсіям залишається використовувати випадкові помешкання й харчуватись як прийдеться. Слід, одначе, зауважити, що місцеві інституції — музеї, політосвітні установи, виконкоми й сільради — охоче йдуть назустріч потребам екскурсантів і допомагають усім тим, що мають в свойому розпорядженні: до них і слід звертатись у всіх відповідних випадках, доки справи не буде налагоджено.

Додаємо найзручніші, на наш погляд, шляхи що до орієнтування в головних моментах даного району — його фабрично - заводських закладах цензової промисловости та пунктах здобування головних матеріалів сировини. Маршрути влаштовано в звязку з найзручнішим переїздом від пункту до пункту, при чому шлях назад, до одправного пункту (Харкова)— екскурсант провадить новими моментами екскурсійного огляду. Вартість маршруту першого — 45 — 50 крб. з пільговими квитками; час огляду — два тижні. Вартість другого — 55 — 60 крб. Час той самий. Ночівля — при місцевих школах за час вакаційного періоду та сельбудах — за допомогою місцевих органів політосвіти, виконкомів.

Два доданих маршрути вміщають огляд: кар'єрів вугілля, соли, гіпсу, вапняку (флюс), крейди, керамічних матеріялів, руди на живе срібло, доломіту.

Заводи: кокусобензольні, хемічні, металургійні, арматурні, цементові, керамічні, гутарські, фарбові, церезитові і ин.

Крім того музеї, зразкові завгоспи, досвідні станції, курорти, зразкові будинки відпочинку і т. ин.

Маршрут 1

Харків — Артемові гори — Яма — Сіль — Артемівськ. Назад: Артемівськ — Часів Яр — Краматорське — Слов’янськ — Харків.

Головні моменти екскурсійного досліду за маршрутом І:

Артемові гори. Будинок відпочинку. Місцевість. Зокрема -— к. манастир з печерами в товщах крейдяних нашарувань, місцевість околиць — одна з найцікавіших на терені Донбасу.
Яма. Радгосп ім. Раковського. Зрошення.
Сіль. Місцеві солерудні.
Артемівськ. Гіпсові кар’єри. Любастрові заводи.
Дротяно - гвіздковий завод. Арматурний. Млин "Комінтерн". Досвідна станція. Музей.
При музеї екскурсанти одержують поради що до екскурсмаршрутів Донбасу, влаштування ночівлі, умов з керовниками і т. ин.
Часів Яр. Керамічні заклади.
Кар’єри глин.
Краматорська. Кокусобензольний завод. Металургійний завод.
Слов'янськ. Содовий зав. "Електрон". Содовий завод "Хемвугіль". Олівцева фабрика. Солеварний завод. Керамічний завод. Порцеляновий зав. "Гет". Курорт.

Маршрут 2

Харків — Артемов і гори—Яма — Сіль — Артемівськ — Микитівка; Микитівка — Попасна — Переїзна — Лисичанськ — Несвітово — Рубежна — Харків.

Головні моменти екскурсійного досліду за маршрутом 2: Артемові гори, Яма, Сіль, Артемівськ (див. маршрут 1).

Микитівка. Кар’єри руди на живе срібло — цинабри. Завод видобування живого срібла.
Попасна. Гута. Керамічний завод.
Переїзна. Содовий завод. Крейдяні кар’єри. Вугільні шахти.
Лисичанськ. Вугільні шахти.
Несвітово. Церизитовий завод.
Рубежна. Завод штучних фарб.

Обидва маршрути можна скоротити, взявши головні пункти,:
По першому : Артемові гори — Сіль — Артемівськ — Краматорське — Слов’янськ.
По другому : Артемові гори — Сіль — Артемівськ — Микитівка — Лисичанськ.

Сталіно та Єнакієво — пункти, що до них можна проїхати з Микитівки.

Коли є час, слід ознайомитися з роботами по видобуванню вапняку (флюсового матеріалу) на грандіозних і ефектних кар’єрах при ст. Єленівка.

У даних маршрутах одправний та кінцевий пункт — Харків ; послідовність огляду комбінувати, звичайно, залежно від одправного пункту.


Підготовчий матеріял

Шишкин— Донбасс, как основа южной металлургии. 1927.
Фукс — Из истории познания Донецкого каменноугольного бассейна. 1923.
Гембицкий— Что таят в себе недра Донбасса. 1927.
Либерман — В стране черного золота. 1926. Харечко — Накануне Февральской революции в Донбассе. 1927.
Баранский — Економическая география. 1927.

Екскурсія річкою Північний Дінець


Місцевість, де починається Півн. Дінець (Корочанський пов. Курської губерні РСФРР), порізана силою глибоких ярів. Загальний напрямок течії Дінця — з північного заходу на південний схід. Більшою своєю частиною Півн. Дінець протікає тереном України. На всьому своєму протязі річка робить багато колін, петель, лук, ухиляючись то на схід, то на захід. Широчінь річки від 6 до 200 м, а ширина долини від 50 м до 30 км. Протяг Півн. Дінця — понад 1000 км.

Річка Півн. Дінець, як екскурсійний шлях

Простий перелік моментів, що трапляються по річці, а саме: Донецький вуглевий басейн ("Всесоюзна паровичня“), заводи Донсоди (найбільші хемічні підприємства СРСР), слов’янські соляні розробки, крейдяні кар’єри, ізюмські фосфоритові копальні, поклади кольорових глин, постоянки передісторичної людини і т. ин., і т. ин.— все це говорить про найцікавіші пункти для екскурсій Дінцем.

Коли додати мальовничі кутки Дінця, численні тихі єрики, затони, місця для полювання та рибальства, пляжі для купання, луки та ліси, нема сумніву в тім, що Півн. Дінець в майбутньому стане одним з найцікавіших моментів екскурсійного досліду донецького району.

В деяких місцях Дінець схожий на бурхливу гірську річку,гщо проривається між мальовничими скелями, в инших — це тиха типова українська річка, що тече між селами та містами, серед зелених лук та густих лісів.

Організація екскурсій Дінцем на човні

Організуючи екскурсію човном по Дінцю, слід зауважити : 1. Обрати човен, придатний для цієї подорожи, а саме човен повинен бути плоскодонний, неглибоко сидіти у воді (Дінець в багатьох місцях дуже мілкий). Друга умова — це лігкість човна, що давала б змогу самим учасникам екскурсії перетягати його крізь численні загати та містки, які перерізують Дінець. Далекість подорожи та кількість екскурсантів теж має значіння для конструкції і вибору човна.

Екскурсанти, що мають подорожувати човном, повинні гаразд плавати: дорогою неминуче траплятимуться моменти, коли це вміння буде потрібне. Часті перетягання човна потребують фізичної сили, і взагалі подорож вимагає попереднього тренування. Не будемо зазначати загальних моментів для організації екскурсії човном, як от: попереднє ознайомлення з маршрутом з літературних та инших джерел, забезпечення харчами, інвентарем, розподіл обов’язків і т. д. Ці відомості є в підручниках по водних екскурсіях. Тут ми зупинимось на моментах специфічних для Дінця.

Ми розбиваємо Дінець на кілька окремих маршрутів, бо перевести увесь шлях через великий його протяг дуже важко і його не можна рекомендувати для однієї екскурсії. Крім того, увесь маршрут потребує довгого часу (понад півтора місяця), а це теж не відповідає інтересам екскурсанту, що має відпустку на два тижні або один місяць.

Коротка характеристика маршрутів

Маршрут 1. Харків — Зміїв. Маршрут місцевого значіння, розрахований на харьківського екскурсанта, що бажає використати два чи три празникових дні (рибальство, купання, гулянка у лісі).
Маршрут 2. Зміїв — Артемові гори. В основному маршрут історичний (численні посто-янки неоліта).
Є також цікаві місця що до геологічних дослідів та промисловості.
Маршрут 3. Артемові гори — с. Кримське. В основному цілком закінчений маршрут що до добувальної та обробної промисловости.
Маршрут 4. с. Кримське — Луганськ. В основному сільсько - господарчий район, має характеристичні особливості в звязку з близькістю великих промислових районів (Луганськ, Артемівськ, Лисичанськ і т. ин.).
Маршрут 5. Луганськ гирло Дінця. Сільсько-господарчий район у переміжну з ділянками великої промисловости.

Маршрут 1. Харків — Зміїв

Екскурсія виїздить із села Карачівки річкою Уди. В Карачівці купання, рибальство, огляд городища, де можна бачити сліди поховань. Мальовничі береги. Оддалік на лівому березі сосновий ліс, на правому — бір.
Перша ділянка цього маршруту: с. Карачівка — с. Бабаї; біля нього млинова гребля й перша переправа.
Тут слід дати деякі вказівки про техніку переволоки човна. Ці відомості однаково стосуються до всіх гребель, що трапляються на р.р. Удах та Дінці.
Не доїжджаючи до греблі метрів за 50, слід пристати до одного берега й учасникам вийти, щоб попереду оглянути місце переволоки. Слід звертати увагу на старі дерев’яні останки паль, приховані під водою, що часто трапляються поблизу гребель. Оглядаючи місце переволоки, слід обрати як - найзручніше місце для переволоки (спуск та узвіз, відсутність грузьких місць, великого каміння і т. ин.). Потім, сівши в човен, обережно під'їхати до наміченого місця. В човні треба мати найменше три котки, що забезпечують легке просування човна по землі. Иноді потрібен канат (коли узвіз чи спуск крутий). Підчас переволоки човна його треба розвантажити від речей. Почистити й вимити човна.

За бабаївською греблею річка вужчає й міліє. Тут вона тече часто між очеретяними хащами. В деяких місцях течія дуже швидка. Біля Хорошева (к. манастир початку XVIII ст.) її перетинає залізничий міст.

Васищеве — дачне місце. Водна станція, купальні, човни для гулянки. Річка широка, оточена лісами. Місце мальовниче й придатне для відпочинку.

На ділянці Васищеве — Червона Поляна річка тече надзвичайно вузькою стежкою. Де - не - де перекинуто низькі дерев’яні містки, де треба перетягувати човна. Біля Червоної Поляни річка, що її підпирає гребля, широко розливається і прямує поміж високими зарослими берегами.
В лісі близько річки — криниця (з правого боку).

Дальша ділянка — Червона Поляна — гирло Дінця (ЕСХАР та гідростанція "Червоне Поле").
На цій ділянці дві чи три переволоки. Біля гідростанції "Червоне Поле"— огляд: гідростанції, греблі з під’ємними щитами та шлюзами.
ЕСХАР— огляд будівництва могутньої Харківської районової електростанції. В ЕСХАР'і переволока човна через греблю надзвичайно важка (3/4 км).

Можна, за дозволом адміністрації гідростанції, скористуватись вагонеткою вузькоколійки, що проходить берегом.

Ділянка ЕСХАР— Зміїв надзвичайно мальовнича. Річка то йде густим лісом, що розрісся по обох берегах, то виходить на зелені нагористі поля. В лісі криниця залізистої холодної води. На берегах часто трапляються піщані, придатні для купання коси й обмілі. Недалеко від ЕСХАР’у— кар’єри білого піску, що йде на будівлю станції. В одному місці за гідростанцією проходить вузькоколійка на одному рівні з водою (підчас дощів).

Біля Черемушної (близько Змійова) — зупинка, тут залізничий міст, що під ним можна пройти лише в певні часи за дозволом охорони. В Змійові оглянути: місто, старовинний замостянський собор (другої половини XVIII ст., стиль церкви український), паперову фабрику та музей інтенсивних культур.

Маршрут 2. Зміїв — Артемові гори

Ділянка Зміїв — с. Мілове.

Річка вузька. Правий берег високий, близько Змійова порізаний глибокими урвищами та проваллями. Лівий — луговий. Від Коробових хуторів починається рясний суцільний ліс. В Коробових хуторах оглянути: старовинне городище (на правому березі, в лісі) та останки козацького Миколаївського манастиря (зруйнованого за часів Катерини). Недалеко — біологічна станція. На лівому боці — станиці, озера й старе річище Дінця, Задонецькі хутори (дачні місця) й дюни, що заросли сосновим лісом. Поблизу Коробових хуторів — рясний ліс. Мальовнича "Козача гора", що виходить кручею на річку. Далі річка виходить на луговину, що за кількома зворотами підходить до с. Черкаський Бик. За селом — дюни з останками неолітичних постоянок. Річка, поширюючись, прямує під високим дерев’яним мостом, далі робить багато петель і йде до с. Гийовки.

Тут, біля греблі повз млин — переволока. До Мілового річку в 2 — 3 місцях перетинають загати, вона йде лугами, частково поміж лісами. Поблизу Мілового проходить очеретяними хащами. Там вона звужується й тече надзвичайно швидко. На правому боці — перші відслонення крейди. Ділянка с. Мілове гирло р. Чепеля.

Поблизу с. Мілового річка дуже в'ється. Береги невисокі, але круті. Течія надзвичайно швидка. Біля хутора Крейдянки — низький дерев’яний місток. За ним за 2 — 3 км хутор Першомайський. Дерев'яний міст на низьких палях. Близько с. Богуславського відслонення нашарувань Донецького кряжу, відслонення крейди, які видно в багатьох місцях нижче по течії. За кілька кілометрів від Першомайського— широке гирло річки Балаклейки. До труднощів екскурсії в цьому районі належать часті зустрічі з затопленим деревом, що загороджує річку. На шляху — великі села: Савиці, Пшеничне й Залимання. Купувати харчі краще в с. Савицях.

В Залиманні оглянути яри, де трапляються кольорові глини. Там же можна натрапити на зразки закам’янілого дерева.

Близько гирла р. Чепеля ознайомитися з працею та життям сільсько - господарської комуни "Плуг та Молот", а також обдивитись високі крейдяні урвища з кар’єрами. Тут же переправа через загату, складену з вапняку.

Ділянка гирло р. Чепеля — Ізюм.

Увесь цей шлях дуже цікавий з історичного та геологічного боку. Села, що часто трапляються на обох берегах (Верьовкине, Петрівське, Гороївка та Співаківка) — здебільшого старі українські села XVII та XVIII ст. ст.

В с. Петрівському та біля гирла р. Береки — постоянки передісторичної людини. В Петрівському старовинні розробки шарів вугілля (розроблялися за часів Петра, тепер закинуті). Там саме проходила українська лінія південних вартових фортець московського уряду.

Надто цікаво оглянути в с. Горожівці крейдяні кар'єри з надзвичайно яскравими й чіткими відбитками фавни крейдяної доби.
З такого вапняку складено млинову загату біля Горожівки.

Від с. Богуславського до м. Ізюма річка робить велику петлю (85 км, тоді як навпростець 24 км).

У м. Ізюмі оглянути: саме місто, останки фортець XVIII ст., фосфоритові копальні (за 2 км від міста), гору Кремінець (найвища точка Харківської та Ізюмської округ —114 м над рівнем моря), фабрики мінеральних фарб з місцевих кольорових глин та постоянки кам’яного віку.

Особливо звернути увагу на дослід Ізюмського музею, що має цікаві археологічні колекції знарядь кам’яного віку, зібраних на Дінці. В музеї ж є піднятий із дна Дінця видовбаний човен, що його відносять до передісторичної доби.

Ділянка — Ізюм — Артемові гори.

На цій ділянці часто трапляються бистрини та розірвані греблі, що їх треба дуже обережно обминати. Дюни "Бондариха", "Яремівка" та низка инших з цікавими постоянками передісторичної людини; їх слід оглядати, лише діставши попередні вказівки в Ізюмському музеї.

Переправа на цьому шляху одна—- біля с. Богородичного — низький дерев’яний місток. За 3 км від Богородичного — Артемові гори. Пункти огляду: старовинний манастир з печерами, викопаними в крейдяних скелях, Всеукраїнський будинок відпочинку ім. Артема, великий парк, пам’ятник Артемові, водна станція т-ва "Рятування на водах", сосновий бір. В Артемових горах чудове купання, пляжі, катання на човнах. Артемові гори надзвичайно мальовничі й цілком заслуговують на дану їм назву "Українська Швейцарія".


Маршрут 3. Артемові гори — с. Кримське (шоста рота)

Ділянка Артемові гори — Слов’янськ.

Увесь шлях до гирла річки Торця йде між характеристичними крейдяними відслоненнями з відбитками белемнітів та амонітів (останки вимерлих морських тварин). Трапляються греблі, що через них перетягати човна дуже важко, бо на великому протязі човна доводиться тягти кам’янистим дуже нерівним ґрунтом.

Слав’янськ — видатний курорт України й великий промисловий центр (сіль). Пункти огляду: чотири соляних озера, грязелікарня, содовий завод та розробки соли Укрсільтресту.

Ділянка гирло Торця—с. Кримське (шоста рота).
Крейда, дюни, ліс, відслонення кам'яного вугілля, фабрики, заводи, копальні.

Від гирла р. Червоної ідуть рівнобіжно з Дінцем кам’яновугільні формації — правим берегом.
Починаючи від села Привільного — район добувної та обробної промисловости.

Село Привільне — перші (за часом) вугільні копальні Донбасу, повітряно - дротяна дорога через Дінець з копальні на ст. Володино (вугіль відкрито за часів Петра І).

Рубежна — великі хемічні заводи кол. Русько -краски (за 2 км від берега).

Село Несветевич — гута та вуглеві рудні.

Лисичанськ — вуглеві шахти, передача вугілля дротяно - повітряним шляхом у с. Переїзне на содовий завод. Селянські кустарні шахти. Дослід життя та побуту донецького шахтаря.
Перша в СРСР штейгерська школа.

Село Переїзне — Донецький содовий завод "Донсода"— найбільший содовий завод в СРСР. Розсолопровід від артемівських соляних розробок протягом 37 км (найбільша споруда СРСР). Вуглеві шахти державні й селянські.

На всій цій ділянці трапляються загати, низькі дерев’яні містки й парони. Просування вночі небезпечне, канати паронів можуть збити човна. Близькість великих заводів, що спускають брудну воду в Дінець, роблять річку малопридатною для вжитку.

Маршрут 4. Село Кримське (шоста рота) — Луганськ

Район сільського господарства. Поля, луки, баштани, городи. Трапляються й відслонення крейди, але (проти попередніх ділянок) менше.

На цій ділянці трапляються так звані "байдаки" — водяні млини на однім боці річки, без гребель або із затопленими греблями.

Зупинка в м. Слов’яносербську. Стара сербська оселя. В минулому — великий центр хлібозаготовчих операцій.

Втратив своє значіння, коли провели залізницю осторонь від нього. Починаючи від гирла річки Айдар — низка станиць. Правий берег на протязі всього шляху крутий, тільки біля станції Луганської знижується, утворюючи логовини, що заросли лісом та чагарником.

Місто Луганськ — округовий центр із розвиненою обробною металургійною промисловістю. Цікаві пункти досліду в Луганську: державний соціальний музей Донбасу, музей саносвіти, музей при бойнях, паровозобудівельний завод ім. Жовтневої революції, текстильна фабрика ім. Ворошилова, пилонасічна фабрика (єдина на Україні), емалювальний завод (випуск останньої продукції не гірший за закордонну), трубопрокатний завод, хемічний завод.

Близько міста: Штерівська електростанція (за 12 км), динамітний завод, Брянські копальні, в Сличевському (за три години їзди від Луганська) машинобудівельний завод.

На огляд планувати два-три дні.


Маршрут 5. Луганськ — гирло Дінця

Ділянка Луганськ — Макарів Яр.

На правому високому березі, иноді заввишки до 20 сажнів, видно села.

Біля гирла річки Деркула на лівому березі — кордон України й РСФРР. На цій ділянці можна побачити, як використовують у господарстві верблюдів замість волів та коней.

Ділянка Макарів Яр — Камінське. Біля с. Макарів Яр — парон на двох барках із канатом. Наприкінці села — міст. За Макаровим Яром — низькі береги в перелісках та чагарниках. В Макаровому Яру — старовинне ганчарне виробництво.

Біля хутора Горішнього Червоного — парон. Нижче за кілометр — шлюз. Цього шлюза збудовано року 1914 за проектом шлюзування Дінця проф. Пузиревського. Здійснити це будування, що мало утворити з Дінця цілком придатний для транспорту шлях, перешкодила війна 1914 року. Шлюзування Дінця дало б змогу задешево провозити донецький вугіль на зовнішні ринки через Озівське та Чорне моря.

Річку частково перегородила залізна гребля системи Поаре, що взимку й підчас весняного льодоходу складається. Неперегороджена частина — канал, облицьований великими брилами пісківця.

Біля м. Каменського (кол. станція) — залізничий міст, де екскурсанти иноді закінчують маршрут і продають свої човни. До річки Дона, куди вливається Північний Дінець, коло Кочетівської станції, річка суднохідна.

Увагу екскурсантів цілком забирає керування човном, бо часто за невеликого вітру вже почувається досить сильне хвилювання. Гребель та містків, що через них треба перетягувати човна, вже нема, але трапляються розсувні мости, де можна проходити лише під той час, коли проходять пароплави.

Пункти огляду: Усть-Біло-Калитвенський вугільний район, шлюзи (кількістю п’ять) та гирло річки Дінця.

Гирло річки Дінця — остаточний пункт усього маршруту.


Комментариев нет:

Отправить комментарий